Акультурація

Акультурація — процес взаємовпливу культур, а також результат цього впливу, що характеризується сприйняттям однією з культур (частіше тією, що менш розвинена, хоч можливим є і протилежний вплив) елементів іншої, а також виникненням нових культурнихявищ. Проблемою акультурації почали займатися у другій половині XIX ст. американські етнографи. Наприкінці XIX ст. американський етнограф У.Х.Хоумз, а за ним й інші, почали застосовувати термін акультурації для позначення процесу уподібнювання з іншою культурою (Дж.Боас), чи процесу передачі елементів однієї культури іншій (У.Дж.Макджі). Дослідження акультурації в сучасному значенні цього слова почалося в 20-30 pp. XX ст. у зв'язку з вивченням впливу «білої» американської культури на індіанців та чорних американців (М.Мід, М.Уілсон, А.Лессер, І.Шапера, Р.Лоуі, Л.Спайєр, Р.Турнвальд, Б.Малиновський, М.Херсковіц, Р.Редфілд та Р.Лінтон). Результатом цих досліджень стало виділення донорської та реципієнтської групи в культурному контакті. Херсковіц виявив, що реципієнтна культура відбирає елементи культури в «культурному фокусі», адаптуючи, відкидаючи або синкретизуючи їх. Р.Лінтон зазначив, що домінуюча спільнота примусовим шляхом спричиняє «прямі культурні зміни» підлеглої спільноти, тоді як сама вільно обирає напрям культурного розвитку.

( Читати далі )

Адаптація культурна

Адаптація культурна — діалектичнo суперечливий і нерозривний процес пристосування суспільства в цілому і окремих його членів до умов природнього середовища, а також зворотній вплив суспільства через систему виробництва на середовище. Процес взаємодії суспільства й природи є складним, багатоаспектним і багаторівненим. Одні лінії зв'язків мають прямий, безпосередній характер, але значно більша їхня частина має опосередкований характер. У цій взаємодії проміжним, коригуючим механізмом виступає культура. Завдяки культурі спільність зберігає свою цілісність, унікальність, визначеність. Через культуру здійснюється спадковість, отже забезпечується існування етноса у часі.

( Читати далі )

Адаптація етнічна

Адаптація етнічна — пристосування людини або групи людей до нового етнічного середовища, а частково і пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії. Спершу поняття «адаптація» виникло у біології; в суспільні науки перенесено представниками органічної школи, які зводили суспільні явища до біологічних. За своєю, сутністю процес адаптації тісно пов'язаний з процесом соціалізації, інтеріорізації норм та цінностей нового соціального середовища, способів предметної діяльності, а також форм соціальної взаємодії, що склалися в ньому.

( Читати далі )

Автономія етнічна

Автономія етнічна (від грецьк. autos — сам, nomos — закон) — національне (етнічне) самоврядування, яке є однією з форм гарантованого міжнародним правом самовизначення народів. Виникнення інституту автономії етнічної було значним кроком на шляху демократичного вирішення етнонаціональних проблем в поліетнічних суспільствах, збереження чи зміцнення в них етнополітичної стабільності, зокрема, запобігання конфліктів на етнічному грунті та сепаратизму.

( Читати далі )

Олександер Шокало. Україна та українське зарубіжжя.

Поняття «українська діаспора» потребує певної корекції.

Загальновживаний етнополітичний термін «діаспора» походить від грецького «діаспора» й означає: «розсіяння по різних країнах народу, вигнаного завойовниками за межі батьківщини». Цей термін не охоплює всього явища зарубіжного українства, зокрема українських етногеографічних, етнополітичних реальностей у межах нинішніх Румунії, Словаччини, Молдови й Придністров’я, Польщі, Білорусі, Росії, де українці живуть споконвіку. Кожен третій українець живе поза нинішньою Україною, але не всі з них — на чужині, в діаспорі, а — на своїх етнічних землях.

( Читати далі )

Початок

Ми почали наповнювати новий розділ нашої спільноти -Українська етнографія! Він знаходиться за адресою — ETNO.US.ORG.UA

Приєднуйтесь!