Антисемітизм




Антисемітизм — одна з форм національної та релігійної нетерпимості, що знаходить прояв у ворожому ставленні до євреїв, а також система поглядів, що його обґрунтовує.

Появі антисемітизму сприяло дисперсне розселення єврейської етнічної меншини серед народів, культура, мова, звичаї, життєвий побут, релігія яких значно відрізнялися від єврейської. Переслідування євреїв розпочинаються ще у перші століття діаспори (Олександрія, Антіохія у І ст. н.е.). Посилення антисемітизму у Західній Європі відмічається в ХІ-ХІІ ст. у період хрестових походів і особливо у XII-XІV ст. У цей час за участі католицької церкви проводиться політика сегрегації євреїв (заборонашлюбів із християнами, їх поселення в окремих міських кварталах — гетто, введення 1215 p. IV Латеранським собором особливого знаку на одежі євреїв), закріплення юридичного нерівноправ'я з християнським населенням, повне або часткове вигнання євреїв із ряду західноєвропейських країн (з Англії 1290 p., Франції 1394 p., Іспанії 1492 p.).

У стародавні часи і за середньовіччя антисемітизм мав передусім релігійний характер і нав'язувався церковними колами. Однак клерикальний антисемітизм мав значні прояви і в нові часи, особливо у Російській імперії. У 1946 p. Всесвітня Рада Церков засудила антисемітизм, а 1965 p. Другий Ватиканський Собор зняв звинувачення з євреїв у вбивстві Ісуса Христа.

У сучасному суспільстві можна виділити такі форми антисемітизму: державний, політичний та побутовий. Державний здійснюється та ідеологічно забезпечується державою і є складовою частиною державної політики. Ця форма антисемітизму була притаманною внутрішній політиці Російської імперії (установлення «межі осілості» для євреїв, заборона купівлі землі й заняття землеробством, перебування на державній службі, встановлення норм прийому євреїв до середніх та вищих учбових закладів). Найогидніших форм державний антисемітизм набрав у фашистській Німеччині у 1933-1945 pp., що проводила політику геноциду євреїв. У Радянському Союзі державний антисемітизм існував під виглядом «боротьби із сіонізмом».

Політичний антисемітизм полягає у пропаганді та використанні антисемітських ідей радикальними політичними партіями та громадськими об'єднаннями. Тут можна виділити антисемітизм праворадикального (розглядає євреїв як підбурювачів та основних учасників революційних рухів) та ліворадикального (ототожнює євреїв із представниками паразитичних, експлуататорських класів) напрямів.

Побутовий антисемітизм, що ґрунтується на ксенофобії, національних та релігійних пересторогах щодо євреїв, соціальному невдоволенні, набуває поширення за цілеспрямованої його пропаганди державою та політичними об'єднаннями.

Посилення антисемітизму спостерігається, як правило, у період соціальних та економічних криз, суспільної нестабільності.
  • 0
  • 11 сентября 2010, 17:01
  • admin

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.