Антагонізм етнічний




Антагонізм етнічний — це стан у міжетнічних відносинах, котрий характеризується найвищою напругою у цих стосунках на двох рівнях: відносини домінуючої більшості і окремої меншини; відносини між етнічними меншинами. Розвиток самого феномена можна уявити таким чином: етнічна антипатія — етнічне невдоволення та етнічні звинувачення — етнічний антагонізм. Відразу потрібно зауважити, що сам по собі етнічний антагонізм (як і його структурні складові) не існує. Він виявляється у процесі взаємодії представників різних етнічних спільнот.

Характер вияву, його сила залежать від багатьох обставин, серед котрих неабияку роль відіграють функціональні параметри самої взаємодії. Передовсім мається на увазі те, на яких рівнях відносин етнічний антагонізм має місце. Практика міжетнічних стосунків у поліетнічних західних країнах засвідчує, що таким полем є переважно відносини між домінуючою етнічною групою населення та меншинними групами суспільства (США, Канада, Франція, Німеччина). Значно рідше етнічний антагонізм виявляється у полі взаємодії різних меншинних груп населення (тіж США) або у полі взаємодії спільнот, котрі висувають свої претензії на домінуюче становище у суспільстві (наприклад, фламандська й валлонська общини у Бельгії).

Оскільки етнічна взаємодія здійснюється ще й на індивідуальному та груповому (колективному) рівнях, то сила й характер вияву етнічного антагонізму й у цьому плані матиме свої особливості. На першому рівні він не носитиме узагальнюючого характеру й матиме скоріше спорадичний, випадковий характер. Випадковий у тому розумінні, що він не пов'язаний з певними закономірностями й виявляється у першу чергу у побутовій сфері. Виявлення етнічного антагонізму на другому рівні пов'язане з проникненням його у різні сфери суспільного життя, зокрема у політичну та ідеологічну. У цьому випадку його доля (агрегація чи зменшення) залежить від колективних дій, що, як правило, регулюються певними політичними силами, котрі групуються на етнічній основі.

Антагонізм етнічний виникає у результаті змагань представників різних етнічних спільнот за престижні ніші у соціально-економічній ієрархії суспільства, а розвивається він на базі нерівноправного, а ще краще неоднакового, становища різних груп населення. У поліетнічному суспільстві (етнічно сегментованому, коли досить чітко простежуються етнічно структуровані спільноти) така класифікація основної причини появи антагонізму етнічного має сенс, а суспільна практика країн Америки та Західної Європи, безумовно, це підтверджує. Скажімо, у Сполучених Штатах антагонізм виявився під час витіснення з певних сфер або у ці сфери вихідців з інших етносів, крім тих, котрі свого часу опанували цю сферу. Особливо чітко це фіксується у сфері так званого малого або етнічного бізнесу (скажімо, вихідці з Кореї контролюють практично всі пункти торгівлі овочами у Нью-Йорку; віденські торговельники пресою — виключно іммігранти з країн південно-східної Азії та арабського регіону).

Антагонізм етнічний виявляється на рівні відносин між домінуючою й підпорядкованою групами населення та на рівні підпорядкованих груп. Він відрізняється формами свого вияву: у першому випадку він охоплює діапазон між етнічною дискримінацією із застосуванням силових (збройних) методів приборкання претензій на зайняття тієї чи іншої ніші; у другому випадку він обмежується у поширенні негативних стереотипів інших, штрейкбрехерстві тощо
  • 0
  • 11 сентября 2010, 16:57
  • admin

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.