Ендогамія




Ендогамія — практика одруження переважно всередині своєї спільноти. У вузькоспеціальному значенні — звичай, що забороняє одруження за межами даної соціальної (етнічної) групи.

Ендогамія виступає однією з найважливіших ознак етносу. Вона служить об'єктивним механізмом підтримання цілісності етнічної спільноти, починаючи з основних етнічних одиниць первісного суспільства — племені аж до великих етносів. Тенденція до одруження всередині власної спільності простежується й у ранньокласових суспільствах. У сучасних умовах етноси зберігають значний ступінь ендогамії. Суттєвим підтвердженням її важливої ролі у збереженні існування етносу може бути та обставина, що значне порушення ендогамії у даному етносі веде у кінцевому результаті до його корінної модифікації (аж до повного зникнення). Відомо, що змішані шлюби є одним із основних інструментів формування нових етносів на основі синтезу двох або кількох етнічних спільнот. При цьому, з одного боку, відбувається руйнування ендогамії кожної із спільнот, що синтезуються, з іншого, — вони разом охоплюються новим ендогамним колом.

Про роль порушення ендогамії у формуванні нових етнічних спільнот наочно свідчать матеріали з історії утворення народностей у ранньосередньовічній Західній Європі. З яких стає відомо, що помітні зрушення у процесі утворення цих народностей супроводжувалися у VII-VIII ст. в усіх варварських королівствах відміною заборони змішаних шлюбів. Ще одним прикладом можуть служити етнорасові змішання у Латинській Америці, що відіграли величезну роль у формуванні більшості сучасних націй на цьому терені. Так, у Бразилії в результаті міжрасових шлюбів менше ніж за 100 років (з 1819 р. до 1910 р.) кількість осіб змішаного походження (головним чином мулатів) зросла з 20% до 60% порівняно із загальною чисельністю жителів.

До факторів, що створюють межу ендогамії відносяться як природні, так і суспільні явища. У першому випадку роль ізолюючого фактора відіграють, поряд з віддаленістю одного етносу від другого, ландшафтні перепони, що мали суттєве значення на ранніх етапах історії суспільства. До суспільних етноізолюючих факторів, насамперед, слід віднести мову, релігію, державні кордони, а також різноманітні сфери суспільного життя: ті чи інші елементи культури і побуту, обряди, звичаї, законодавство, стереотипи поведінки, естетичні уявлення тощо.

Дія ендогамії як своєрідного стабілізатора етноса пов'язана з тим, що вона забезпечує зберігання сімей однорідного етнічного складу, які саме і виступають як важливий канал передачі традиційної культурної інформації. Таким чином, ендогамія забезпечує поколінну спадкоємність специфіки культури, що притаманна даному етносові.
  • 0
  • 13 июля 2011, 11:20
  • admin

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.