Еміграція




Еміграція — поняття, що вживається як для визначення процесу виїзду громадян із своєї країни в інші країни на постійне або довготривале проживання, так і для визначення статусу сукупності вихідців з однієї країни, які проживають в іншій країні, в межах часу, потрібного для їх правової і соціальної адаптації в нових умовах.

Наприклад, італійська еміграція у США, українська еміграція у Канаді. Причини, що спричиняють еміграції: безробіття або його загроза, безземелля або малоземелля, неможливість реалізувати свої професійні потреби, тягар етнічної, політичної, релігійної дискримінації, прагнення з'єднатися з сім'єю. В історії багатьох країн траплялися періоди масового від'їзду населення. Так, наприкінціXІХ — на початкуXX століття такі масові від'їзди населення спостерігалися з Італії, Австро-Угорщини, Російської Імперії в країни Америки, у 40-60-ті pp. XX ст. з північно-африканських країн до Франції і т. ін. Переміщення робочої сили має різноманітний вплив на економіку як країн донорів, так і для країн-рецепієнтів. Для перших — це втрата здебільшого дієздатного компоненту, послаблення інтелектуального потенціалу, що часто-густо не компенсується частковою рееміграцією. Саме такими наслідками позначена еміграція з України наприкінці XIX — на початку ХХ-х ст., у 20-30 pp. XX ст., у післявоєнні часи.

Право залишати свою країну і повертатися до неї зафіксоване у Загальній декларації прав людини (1948 р.) і Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966 р.), що містить і ряд обмежень, що зумовлені охороною «державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення». У колишньому Радянському Союзі існувала низка процедур, що ускладнювали право на виїзд і довільно тлумачили обмежувальні положення пакту. Нині діючі в Україні нормативно-правові акти приведені у відповідність з міжнародними нормами.
  • 0
  • 13 июля 2011, 10:56
  • admin

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.