Депортація




Депортація — вигнання, вислання. У правовій сфері — особливий вид заслання. У широкому розумінні депортацією називають примусове виселення з місця постійного проживання особи, яка визнана соціально небезпечною. Депортація може застосовуватися як до окремих осіб, так і до представників певноїсоціальної групи.

Вперше депортацію було застосовано у XVIII ст. у Франції по відношенню до політичне неблагонадійних осіб. В СРСР депортація була наслідком політичних рішень. В 1940-х роках, на підставі сфальсифікованих звинувачень, з місць свого історичного або постійного мешкання були переселені етнічні німці, турки-месхетинці, народи Чечні, Інгушетії тощо. На території сучасної України найбільш масовою депортаційною акцією було переселення у травні 1944 p. близько 200 000 кримських татар у Середню Азію.

14 листопада 1989 p. Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію про визнання незаконними та злочинними репресивні акти проти народів, що підпали під насильне переселення, та забезпечення їх прав.

В останні роки відбувається процес повернення в Україну представників депортованих народів — кримських татар та етнічних німців. За станом на початок 1997 р. в Україну повернулося близько 200 тис. кримських татар, 12 тис. вірмен, греків, болгар, 2 тис німців.
  • 0
  • 23 марта 2011, 22:44
  • admin

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зарeєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.